Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вірмен, -на, м. Армянинъ.
Завіта́ння, -ня, с. Посѣщеніе, захожденіе.
Задві́рок, -рку, м. Дворъ позади дома. Схопилась, вискочила на задвірок. Г. Барв. 237.
Зго́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. зго́дитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Соглашаться, согласиться. «Сідай з нами!» — І той згодивсь — сів та й полетіли. Рудч. Ск. II. 81. А я хлопець гарний був, до жінки згодився. Чуб. V. 655. 2) Уговариваться, уговориться, условиться. 3) Мириться, помириться, жить въ мирѣ, согласіи. Невістки якось між собою добренько згоджаються, а се в нас рідко бува, щоб мирились. Г. Барв. 410. 4) Пригодиться. Чуб. V. 934. Не плюй у колодязь: згодиться води напиться. Ном. № 4478.
Набу́рити, -рю, -риш, гл. Налить много. Вона туди дьогтю набурила. Мнж. 93.
Нака́зни́й, -а, -е. Исправляющій должность. Наказний гетьман, отаман. Я збудив свого наказного, передав йому отаманство та й вернувся додому. Г. Барв. 143.
Петля, -лі, ж. Петля. Ум. петелька.
Підтоптатися, -пчуся, -чешся, гл. 1) Устать отъ ходьбы. 2) Состарѣться, ослабѣть отъ старости. Я свою вже часточку прожив, слава Богу, підтоптався. Шевч. 103.
Покапостити, -пощу, -стиш, гл. Изгадить (во множествѣ).
Хибко нар. Неустойчиво, шатко. Хибко сидіти. Могил. у.