Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Дешевина́, -ни, ж. = Дешевня.
Запові́трити, -рю, -риш, гл. 1) Заразить (воздухъ). 2) Завонять.
Здружи́тися, -жу́ся, -жишся, гл. Подружиться.
На́мість, на́місць, нар. Вмѣсто.
Невгадно нар.
1) Неизвѣстно. Невгадно куди стрибать, чи туди, чи туди.
2) Незамѣтно, непримѣтно, неслышно. Дітей невгодно в хаті.
Нерухомий, -а, -е. Неподвижный, недвижимый. Над водою сидить нерухомо сивий дід на камені, а там стоять нерухомі дівчата. К. Ор. Обомліла й заніміла, нерухома стала. нерухо́ме добро́, майно. Недвижимое имущество.
Поздихати, -хаємо, -єте, гл. Издохнуть (о многихъ). Воли поздихать.
Роскисати, -са́ю, -єш, сов. в. роскиснути и роскисти, -сну, -неш, гл. Раскисать, раскиснуть.
Цукарня, -ні, ж. Сахарный заводъ. Панщане не схотіли робити на цукарні.