Брязкало, -ла, с.
1) Побрякушка, погремушка.
2) = било 1? Ударивши (при церкви — сторожъ) в брязкало.
3) Тотъ, кто брякаетъ, бряцаетъ, бренчитъ.
Жижаки́, -кі́в, м. мн. = дріжаки.
Позакапувати, -пую, -єш, гл. Закапать что (во множествѣ).
Розрада, -ди, ж. Несогласіе, раздоръ, разладь. Писарь волосний і новий старшина в розраді з ним.
Сварити, -рю́, -риш, гл.
1) Бранить, грозить. Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. Не свари на мене.
2) Ссорить.
Стражник, -ка, м. Стражникъ, сторожъ, караульщикъ. Скочив стражник на охотник, стали ся стріляти, а Висоцький з своїм військом почав ся зближати.
Ускоки нар. Вскачь.
Ухлюпатися, -паюся, -єшся, ухлю́статися, -таюся, -єшся, гл. Обрызгаться, забрызгаться.
Ховати, -ваю, -єш, гл.
1) Прятать. Де тії гроші, що ти служив? де ти їх ховав? Що-дня він мед тягав та в берлозі ховав.
2) Беречь, хранить. А ви Україну ховайте. ховай боже! Сохрани Богъ.
3) Хоронить, погребать. Хведора Безрідного ховали, в семип'ядні пищалі гремали, у суремки жалібно вигравали. Ховав піп, ховав дяк і паламарище.
4) Выкармливать, воспитывать.
Чкатися, -чкаюся, -єшся, гл. = цкати.