Відниця, -ці, ж. = відник.
Досту́кати, -ся. Cм. достукувати, -ся.
Звіздяни́й, -а́, -е́ Звѣздный, усѣянный звѣздами. Ум. звіздяне́нький. Чим небо менше? Всюди рівненьке, всюди рівненьке та звіздяненьке.
Кандиба, -би, ж. Плохая лошадь, кляча. Бачили, яку кандибу Криженко купив у ярмарку? Там же й кандиба! Висока така, що й під повітку не підійде, а сама така, шо так їй кістки й повилазили.
Коток, -тка, м. 1) Ум. отъ кіт. Сама баба злизала і на котка сказала. Ой ну люлі, кітку, украв в баби квітку. 2) Колыбельная пѣсня. Над колискою котка виспівувати. . Сяду прясти, повкладавши діток та поприсипавши котками. 3) Катокъ. 4) Деревянный цилиндръ, подкладываемый подъ ухватъ, чтобы легче было вынимать изъ печи горшки. 5) = котючка. 6) мн. котки. Раст. Trifolium arvense L. Ум. коточок. Ой був собі коточок, украв собі клубочок. Колише в запічку маленького внучка, виспівуючи коточка.
Образець, -зця́, м. Ум. отъ образ.
Підповнити Cм. підповняти.
Повистругувати, -гую, -єш, гл. Выстрогать (во множествѣ). Оці ж дошки гарно повистругуй!
Поволока, -ки, ж.
1) Ремни, шнурки на обуви.
2) Слѣдъ, оставленный тащимымъ предметомъ. Зрубали дерево і стали його волокти додому та й поробили поволоки, а лісничий поволокою вислідив. згрібають поволоки — послѣ протащеннаго, пронесеннаго сѣна сгребаютъ оставшееся по пути. Ум. поволі́чка, поволо́ченька.
Розглядувати, -дую, -єш, гл. = розглядати.