Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Боїсько, -ка, с. = тік (у стодолі). Kolb. І. 59. Вх. Лем. 393.
Виплив, -ву, м. 1) Истеченіе, изліяніе. 2) Истокъ. Желех.
Зрослий, -а, -е. Выросшій. Левч. 10.
Мазе́па, -пи, об. Первоначально то-же, что и замазура, — замараха, а затѣмъ вообще неопрятный, грубоватый и простоватый человѣкъ, вахлакъ, простакъ, простофиля, глупецъ. Ном. № 3570. У нас у селі мазепою лаються: от як дурна людина, чого не зрозуміє, так кажуть: ах ти мазепа! Черниг. у. (Срав. персидское прилагат. «Мâзепâ», дословно значащее — хребтоногій, а переносно — неповоротливый, неуклюжій. Проф. А. Е. Крымскій).
Манти́ти, -чу, -тиш, гл. Выманивать, выклянчивать, выпрашивать.
Невважливість, -вости, ж. = невважність. Левиц. Пов. 261.
Полоть, пілтя, м. = полоток. Пілтя ніхто не мастить. Ном. № 13281.
Послужанка, -ки, ж. Служанка. Я в його послужанкою. Чуб. II. 20.
Припішати, -шаю, -єш, гл. Первоначально: сдѣлаться пѣшимъ, утративъ лошадей, воловъ, а затѣмъ и вообще обѣднѣть. Був колись багатирь, а теперь припішав. Черк. у.
Сотворіння, -ня, с. Твореніе, существо. На землі, у землі, у морі.... і скрізь бачив усе, кожну людину, кожне найменче сотворінє. Гн. І. 83.