Звели́чити 1, -чаю, -єш, гл. Почтить, оказать честь; восхвалить. Як же ж можна щоб не звеличати його. Ми ж тебе, Оксанко, звеличаємо.
Колісник, -ка, м. Колесникъ.
Краля, -лі, ж. 1) Королева. Король каже: потіха моя! Краля каже: погибель моя. Король і краля не знали, як шанувати Колумба. 2) Красавица. Таку кралю висватали, що хоч за гетьмана, то не сором. І що ж то за хороша з лиця була!... Здається, і не змалювати такої кралі. . 3) Дама (въ картахъ). Ум. кралечка, пральна. Не бійсь, моя кралечко, каже дід.
Кріселко, -ка и крісельце, -ця, с. Ум. отъ крісло.
Млін, мльо́ну, м. Въ ручной мельницѣ: палка, которой вращаютъ жерновъ. Тоже, что и жорнівка, погонач.
Осла, -ли, ж. Оселокъ.
Прослава, -ви, ж. Большая слава. Про того Сірка слава, слава і прослава.
Рудий, -а, -е. Рыжій. Ой ти рудий та поганий, поганого роду. Рудий, як собака. Голий, як руда миш. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. Руда глина. Ум. руденький, руде́сенький.
Станцюватися, -цю́юся, -єшся, гл. Не уступить кому въ танцахъ, съумѣть танцовать одинаково съ кѣмъ. А мені тільки й горя, що матня драна, а то б яй босоніж станцювавсь із сап'янцями.
Шурнути, -рну, -неш, гл.
1) Толкнуть, пырнуть. Як шурнула хруща в писк, аж рос кинув крила.
2) Броситься, повалить. Вони й шурнули далі, аж не потовпляться в двері.