Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бликати, -каю, -єш, гл. = блимати 1. Головешка ота довго буде бликати. Н. Вол. у. 2) = блимати 2. Так бликає на мене очима. О. 1862. V. 32. Чого ти своїми більмами так бликаєш? Канев. у.
Брячка, -ки, ж. Пряжка. Вх. Лем. 481.
Дро́то́вий, -а, -е. = дротяний. Доротова струнка. КС. 1882. VIII. 282. Нагайка дротовая, чорним шовком шита. Чуб. V. 621.
Заорандува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Заарендовать, взять въ аренду. Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали: на славній Україні всі козацькі торги заорандували. АД. II. 21.
Заче́па, -пи 1), ж. Зацѣпа. 2) об. Задирщикъ, задирщица. Одсувається... щоб бува з п'яних очей не креснув зачепа. Мир. ХРВ. 260.
Пестрюга, -ги, ж. 1) Рыба Acipenser Stellatus, севрюга. Браун. 31. 2) Рыба Salmofario, форель. Вх. Пч. II. 20.
Позалоскочувати, -чую, -єш, гл. Защекотать (многихъ).
Полька, -ки, ж. 1) Полька. Ой ти руський, а я полька. Чуб. V. 1163. 2) Танецъ: полька. Левиц. Пов. 240. 3) Названіе коровы. Kolb. І. 65.
Рипиґатися, -ґаюся, -єшся, гл. Презрительно: ползать. Вх. Лем. 460.
Узирити, -рю, -риш, гл. = уздріти. Кобила як стрибнула, — оглянулась, так і вовка не взирила. Рудч. Ск. І. 5. Я й не взирила, як вона пішла. Борз. у.