Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гвер, -ра, м. Ружье. Федьк. І. 4.
Давни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Дѣлать давнимъ.
Дочува́ти, -чува́ю, -єш, сов. в. дочу́ти, -чу́ю, -єш, гл. Хорошо слышать, хорошо услышать. Кличу тебе серденятком, ти не дочуваєш. К. Досв. 131. І ноги не держуть, і не дочуваю, і не добачаю. Стор. І. 135. Глухий не дочує, то вигадає. Ном. № 8564.
Заторохті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) = заторохкотіти. Заторохтів возом по бурку. 2) Быстро и громко заговорить. «Січовик! січовик!» заторохтіли молодиці. Стор. МПр. 52. Тіточко, голубочко! — заторохтіла та, — пустіть її. Мир. Пов. І. 139.
Зозволити Cм. зозволяти.
Латинець, -нця, м. Католикъ. К. Кр. 9. Мій отець із русина в латинця обернувся. К. ПС. 52.
Наспід нар. Подъ низъ, внизъ, на низъ, на дно. Сховала в скриню аж наспід.
Оводень, -дня, м. = овід. Грин. І. 252.
Понатрушувати, -шую, -єш, гл. Тоже, что и натрусити, но во множествѣ. А ну тебе! заходився тут з половою, понатрушував скрізь. Богодух. у.
Сирітський, -а, -е. Сиротскій. Ном. № 5037. МВ. ІІ. 26.