Гіяба нар. = гляба. Вх. Зн. 10.

Горо́дчик, -ка, м. Ум. отъ горо́д.

Коник, -ка, м. Ум. отъ кінь. 1) Лошадка. Під явором коник стоїть, на нім козак молоденький. Мет. 2) Насѣк. Кузнечикъ, Locusta. Вх. Пч. І. 6. В траві ворушився і тріщав цілий мир коників і всяких кузок. Левиц. Пов. 97. 3) Пряникъ или глиняная игрушка въ формѣ коня. І внучатам із клуночка гостинці виймала... А Карпові соловейка та коників пару. Шевч. 112. 4) мн. Родъ узора для вышивокъ на рубашкахъ. Гол. Од. 73, 5) Конская голова, выдѣлываемая какъ украшеніе разныхъ предметовъ, напр., рукояти гуцульскаго ке́лифа. Шух. І. 275. стіл на кониках. Столъ на ножкахъ съ украшеніемъ въ видѣ конской головы? Сим. 227. 6) Часть гончарнаго круга: деревянная дощечка, прибитая однимъ концомъ къ скамьѣ, съ выемкой на другомъ концѣ, въ которую входить веретено. Вас. 179. 7) Пластинка, вертикально стоящая на каждомъ изъ четырехъ концовъ креста витушки, съ загнутыми концами; на ко́ники надѣвается пряжа. Чуб. VII. 410. Вас. 202. 8) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. 9) Часть начиння. Cм. начиння 3. 10) мн. сорочі коники. Раст. Delphinium consolida. Вх. Пч. І. 10.

Лі́ска, -ки, ж. 1) Ум. отъ ліса. Усі двори лісками обгорожувані. Черном. Прилетіла зозуля і сіла на лісці. Грин. III. 588. 2) Ворота, сплетенныя какъ плетень. Отворяй, мати, ліску, ведемо ті невістку. Гол. IV. 332. 3) Рыболовная плетенка. Угор. 4) Орѣшникъ. Ліски в сьому лісі багато. Харьк. у. 5) Пруть, палка. Стоїть лісочка, на тій лісочці ні сучечка, ні болячечки. Ном. стр. 296. № 209. 6) Извѣстное пространство земли (на огородѣ, у землекоповъ и пр.). А як у вас грабарі землю гатили, — від ліски, чи ні? 7) Раст. Corylus avellana. Лв. 98. Ум. лісочка.

Підхлеснути, -ну́, -не́ш, гл. Хлебнуть. Пан дружко лигав варену, свашка підхлеснула. Мкр. Н. 36.

Повиступати, -па́ю, -єш, гл. Выступить (во множествѣ, во многихъ мѣстахъ). На ногах і на руках повиступала од стужі кров. Шевч. 340.

Поводарь, -ря́, м. Вожакъ; проводникъ. Він змалечку за поводаря в старців був. Харьк.

Поки нар. Пока, покамѣсть. Поки діда, поти й хліба. Лебед. у. Поти пряла, поки й задрімала. Рудч. Ск. II. 14. Поки-м тебе не любила, була-м як голубка. Чуб. V. 13. о-поки. Вотъ до какихъ поръ. Мені в ставку о-поки. Зміев. у. поки світа, по́ки сонця. Во вѣкъ, никогда. Поки світа, поки сонця не прилетимо. Мил. 136.

Усещедрий, -а, -е. Въ высшей степени щедрый. Подай же й нам, всещедрий Боже, отак цвісти, отак роста. Шевч. 649.

Учепитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Зацѣпиться. Воли не стоять.... ярмом учепились. Г. Барв. 380. 2) — за. Ухватиться, схватиться за, прицѣпиться къ. Учепиться за поли. Стар. Як реп'ях той. учепиться за латані поли. Шевч. 242. Хоть же я, молода дівчино, в полі заблужуся, — ти прийдеш жито зажинати, я за тебе вчеплюся. Мет. 3) Съ род. п., съ предл. до или безъ него. Пристать, привязаться. Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала. Св. Л. 183. Кого біда учепиться, того тримається і руками, і ногами. Ном. №2170. Учепився, як гріх села. Ном. № 2746. 4) Прорости и укорениться. Дарма, що зерно зверху не гаразд заволочено, а підуть дощі, то воно вчепиться. Литин. у.