Гнівно нар.
1) Гнѣвно, сердито. Він гнівно тянув на його.
2) Обидно, непріятно. Може, кому гнівно, добродію, що я кажу? Ум. гнівненько. Та годи, доненько, всім зарівненько, щоб не було гнівненько.
Конопельки, -льок, ж. мн. Ум. отъ коно́плі.
Коралі, -лів, м. мн.
1) Кораллъ. Глибоко в морі ростуть коралі.
2) Мониста, ожерелье изъ коралловъ. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Ум. коралики. Начипляє кораликів на білую шию. Ой сусіди, сусідоньки, шо за молодиця, шо різані коралини, шовкова спідниця.
Мі́рятися, -ряюся, -єшся, гл. 1) Мѣряться. Була колись шляхетчина вельможная пані; мірялася з москалями, з ордою, з султаном. З панами не міряйсь чубами. 2) Силиться, стараться, пытаться. Коли ж чує — ніби кватирку хтось міряється відсунути. Дитина вже коло неї лазила на траві й дибки мірялась.
Напастува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Нападать, задѣвать, зацѣплять. Не напастуй, не напастуй, суча дочко.
Начерпнути, -пну, -не́ш
Правдиво нар.
1) Правдиво, справедливо. Правдиво ви свідкуєте. Перед Богом стою і кажу правдиво.
2) Истинно.
Салашувати, -шую, -єш, гл. Жить въ шалашѣ.
Тікати 2, -каю, -єш, гл. Бѣгать тічкою. Вовки од Ганни Зачаття аж до Водохрища тікають, а на Водохрещі розскакуються.
Уробляти, -ляю, -єш, сов. в. уробити, -блю, -биш, гл. 1) Вдѣлывать, вдѣлать, вставлять, вставить. 2) Дѣлать, сдѣлать, нарабатывать, наработать. Во которий чоловік теє уробляє, повік той щастя собі має. Літом і мале піде, то вробить. Як ручки вроблять, так спина й зносить. Піду додому, мо що небудь до вечора вроблю. Рано вставши, багато вробиш. Пішов.... на поле подивиться, що вона вробила. 3) Дѣлать, сдѣлать, смастерить. А вробимо топірчики та з самої сталі. 4) Воздѣлывать, воздѣлать, обрабатывать, обработать. Тут які рівненькі ріллі, — не так, як у нас. — Е, бо лучче вроблено. 5) — у що. Запачкивать, запачкать, загадить во что. Ото як уробила рукав у сажу. 6) вробити волю. Исполнить желаніе. Мила волю уробила: главку йому поїскала.
