Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ложити

Ложи́ти, -жу, -жиш, гл. Класть. Батько цілує хліб і ложить на столі. Грин. III. 423. Діток спати ложити. Мир. ХРВ. 126. Котре дерево усохле, то не можна його ложити, шоб сад не всихав. Чуб. І. 77. Я за свиту карбованця ложу. Мир. ХРВ. 195.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 375.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОЖИТИ"
Вихід, -ходу, м. Выходъ. Твій вхід і вихід в його буде од нині і довіку певен. К. Псал. 290.
Вінувати, -ную, -єш, гл. Надѣлять приданымъ, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.
Ґарґа́ло, -ла, с. Горло. Вх. Лем. 407.
Ди́хальний, -а, -е. Дыхательный.
Забага́ти, -га́ю, -єш, гл. = забажати. Бач, чого забагається. Св. Л. 124.
Кагала, -ли, ж. = кагал 4. Тим уже кагала така дітей. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Красуха, -хи, ж. = красуня. Загадка: Прийшов дід (мороз), зробив міст (крига), прийшла дівка красуха (весна), но мосту тупа, — міст розвалився. Грин. І. 249.
Отласина, -на, ж. Атласная матерія. Скинула вельможна з себе отласину, та одягнула синюю свитину. Н. п.
Письо, -ся, с. Личико. Там то Гандзя, там то зух, там то письо як пампух. Гол. І. 387.
Рочок, -чка, м. Ум. отъ рік.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛОЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.