Віда, -ди, ж. Вѣсть, слухъ. Хто тобі сказав? — Посилала я сороку білобоку, а вона мені принесла дві віди під правим крильцем: одну про Данила, а другу про Кирила.
Мак, -ку, м. 1) Макъ. Papaver somniferum L. Сім рік маку не родило, про те голоду не було. Маки процвітають і білим, і сивим, і червоним квітом. З маком медовий шулик. Пироги з маком. Дурниця — з маком паляниця. Дівчина, маком заквітчана. як мак процвітає. Расцвѣтаетъ въ полной силѣ и красотѣ (о человѣкѣ). маку наївся. Одурѣлъ. засипала як маком дрібненько. Заговорила скоро, быстро. на мак розбити, порубати. Разбить въ дребезги, изрубить въ мелкіе куски. маком сісти. Погибнуть. маком шити. Шить мелкой строчкой. Як шитиме маком, то їстиме борщ з таком. о, як затрусить зеленим маком, так держись берега. Подниметъ кутерьму разсердившись, — тогда берегись! 2) — стоян. Обыкновенный макъ. 3) — видюк, — самосій. Порода маку, зерна котораго сами высыпаются изъ коробочка. 4) — польовий. Раст. Papaver argemone L. 5) — водяний. Раст. а) Nuphar luteum Smith. б) Nymphaea alba L. 6) — самосій. Cм. 3. 7) — сліпий. Papaver orientale L. 8) Весенняя хороводная игра дѣвушекъ, женщинъ и дѣтей, описанная у Ум. мачок.
Макі́тра, -ри, ж. 1) Родъ большой глубокой глиняной посуды съ круглымъ дномъ и значительно большимъ дна широкимъ отверстіемъ, употребляющейся для помѣщенія муки, тѣста, масла и пр. и для растиранія соли, пшена и пр. У гуцуловъ макітра болѣе напоминаетъ глубокую мису. 2) Котловина. 3) Переносно: голова у человѣка. І злому Трої супостату макітру одділив од плеч. Ум. макітерка. Носить дід макітерку, баба сковороду. Ув. макітрище.
Негодка, -ки, ж. Ум. отъ него́да.
Перекуйовдити, -джу, -диш, гл.
1) = перекудлити.
2) Перебросать, перерыть.
Покопирсати, -са́ю, -єш, гл. Изрыть, поковырять. Ганна показала синові обидві ручки, сині, покопирсані неначе ножем.
Понявкати, -каю, -єш, гл. Помяукать.
Проговорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. проговори́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Проговариваться, проговориться. Говори, та не проговорися.
Сталевий, -а, -е. Стальной. Сталеві сорочки.
Стишка нар. = стиха 2. Знишка та стишка. Так як та свиня: стишка мішки рве.