Відсисати, -са́ю, -єш, гл. Отсасывать.
Дара́ 2, -ри́, ж. 1) Антидоръ. 2) Причастіе. Не говівши дару ковтнув.
Дзень! меж. для выраж. звона. Туп, туп ніженьками! Дзень, дзень підківками! Червінці дзелень-дзелень.... так і посипались.
Дріготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Дрожать. Дріготиш, як зімою хорт.
Жовтоно́гий, -а, -е. Желтоногій. Ой не ходи ж ти до мене, жовтоногий кобче.
Загарча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать (о собакѣ). У бур'яні бровко муругий... він на Енея загарчав.
Лабка, -ки, ж. 1) Ум. отъ ла́ба. 2) Ножка въ ступі. 3) Одинъ изъ двухъ столбиковъ, деревянныхъ или желѣзныхъ, поддерживающихъ на припічку комін въ гуцульской печи. 4) куреча лабка. Раст. Lycopodium.
Молодни́к, -ку, м. 1) Молодой садъ, лѣсъ. Вирубай старий садок та насади молоднику, то й матимеш користь. 2) Молодой скотъ, птицы.
Мути́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Мутиться. 2) Смущаться; волноваться. Отсе не где Катря! — мутиться мати: хто ж мене оплаче?
Правовірник, -ка, м. Правовѣрный человѣкъ. І правовірникам серця возвеселяв.
