Відписувати, -сую, -єш, сов. в. відписати, -шу, -шеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтитъ письменно. От і написали до царя, а цар одписав і кличе до себе. Наші хлопці назад листи одписали. На сей лист не відписано мені нічого. 2) Завѣщать, оставлять, оставить по завѣщанію. Може старий відпише флігель мені. Макієвський пан відписав на церкву худобу.
Дубе́ць, -бця́, м. 1) Молодой дубъ. Ой у лісі під дубцем стоїть дівка з молодцем. 2) Прутъ, палочка. Треба назламувать дубців з усякого дерева. Поэтому также — розга. Не дубцем, так лозиною. Треба його дубцем бить. Ум. ду́бчик, ду́бчичок.
Кита, -ти, ж. 1) = ки́тиця. Въ слѣдующ. примѣрѣ употреблено, повидимому, въ значеніи: султанъ, перья на головномъ уборѣ: Кита біла, кивер чорний, хлопець гожий і моторний. (Но Cм. этотъ-же примѣръ при словѣ китель). 2) Хвостъ лисицы. Cм. китюх. 3) = китайка? Один на собі каптан має та з під того жовті та чорні кити видирає. (Въ друг. вар. здѣсь: китайку видирає.
Омилка, -ки, ж. = помилка.
Повалити, -лю́, -лиш, гл.
1) Повалить. Ой там на долині жуки бабу повалили.
2) Повалить, пойти массами. Повалили гайдамаки, аж стогне діброва.
Прикриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. прикритися, -криюся, -єшся, гл. Прикрываться, прикрыться. Заснув, прикрившись свитиною.
Смітний, -а, -е. Сорный, мусорный.
Спрятанник, -ка, м. Человѣкъ, гонящій закупленный скотъ въ указанное мѣсто.
Старання, -ня, с. Стараніе, попеченіе, забота. Видно, то мої братіки сюда з тяжкої неволі утікали, об мені велике старанне мали.
Схованка, -ки, ж. Тайникъ, мѣсто гдѣ прячется что-либо. Та й добру ж схованку він собі зробив, ніяк не знайдеш. Дочка вам схованки покаже, де, як лежить моє добро. віддати до схо́ванки, на схо́ванку. Отдать на храненіе. Собаки та й оддали сю расписку на схованку котам.
