Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Глотити, -чу, -тиш, гл. Тѣснить, толпиться. Чого ви так глотите? почекайте трошки.
Зарої́тись, -ро́юся, -ї́шся, гл. Зароиться. Рече — і хмарами з'явились пеські мухи, і скнипи навкруги роями зароїлись.
Мандрі́вочка, -ки, ж. Ум. отъ мандрівка.
Незчутися, -чуюся, -єшся, гл. Не опомниться, не замѣтить какъ... Незчулися, як смерклося. Незчулась вона, як кинулась йому назустріч.
Перешкварити, -рю, -риш, гл. Пережарить.
Підштовхувати, -хую, -єш, сов. в. підштовхнути, -ну́, -не́ш, гл. Подталкивать, подтолкнуть.
Проштовхуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. проштовхатися, -хаюся, -єшся, гл. Проталкиваться, протолкаться. Люде.... давили один одного, проштовхуючись до вікон.
П'ятаковий, -а, -е. = п'яташний.
Розчепірити, -рю, -риш, гл. Растопырить. Жаби розчепірили ноги як крила.
