Азбуко́вий, -а, -е. Азбучный.
Близити, -жу, -виш, гл. Приближать. Все, здається, близило мене до щастя.
Варунок, -нку, м. Боль живота, вѣтры. Я хоч що їм, то мені ніякого варунку нема, не так, як буває иншим.
Вдівонька и вдівочка, -ки, ж. = удівонька, удівочка.
Зробити, -блю́, -биш, гл. 1) Сдѣлать, произвести. Зроби, милий, золоті удила, щоб я твого коня до води водила. Гуси зробили великий крик. — своїм богом. По своему. Не куди й дів ті гроші, а купив дзвін; та вже й тим скривдив громаду, що зробив своїм богом. 2) Повредить кому колдовствомъ. Чоловік з голоду сохне, а дурні брешуть, що це йому зроблено. 3) — волю кому, чию. Исполнить чье желаніе. Ой чумаченьки, ой ви молоденькі, зробіть мою волю. 4) — ла́ску. Сдѣлать одолженіе. Велику ласку лині зроби, послухай. 5) — собі смерть. Наложить на себя руки. Ах волю сими собі смерть зробити, як в багацтві з нелюбом жити.
Ма́нок, -нку, м. Достояніе, имущество.
Ознака, -ки, ж. Знакъ, признакъ. Гордо і поважно без ознаки жадної тревоги на лиці.
Рогатизна, -ни, ж. соб. Рогатый скотъ.
Розлічити, -ся. Cм. розлічувати, -ся.
Саможатка, -ки, ж. Жатвенная машина, жнея.
