Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зохабити

Зохабити, -блю, -биш, гл. Оставить, бросить. Вийшло дівча (жито) жати, не могло го в ручку взяти. Пішло оно до крамниці купувати рукавиці, рукавиці не купим, в полю жито зохабило. Гол. І. 339.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОХАБИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОХАБИТИ"
Випити Cм. випивати.
Здобаритися, -риться, гл. безл Случиться. Вх. Лем. 419.
Підметець, -тця, м. 1) Ум. отъ підмет. 2) Цвѣтникъ. Шух. І. 112.
Потурчати, -чу́, -чи́ш, гл. = потуркати.  
Прикликання, -ня, с. Подзываніе, призываніе.
Причаїтися, юся, -їшся, гл. Притаиться. Желех.
Розридатися, -даюся, -єшся, гл. Разрыдаться. Марта розридалась. Левиц. Пов. 13.
Совманути, -ну, -неш, гл. Толкнуть, пихнуть. Пані тільки ногою мене совманула. МВ. (О. 1862. III. 42).
Усинобожити, -жу, -жиш, гл. = усамобожити?
Чич, -чі, ж. = чичва. Вх. Зн. 80.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОХАБИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.