Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зотліти

Зотліти, -лію, -єш, гл. Истлѣть. Моє біле тіло під нагайкою зотліло. Гол. I. 196. Хусточка зотліла. Мл. л. сб. 277. Пішла вона (надія) на той світ в преісподню, коли ще й там знайду впокій, зотлівши. К. Іов. 38.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОТЛІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОТЛІТИ"
Вз... Cм. уз...
Викопирсати Cм. викопирсувати.
Виривати Ii, -ва́ю, -єш, сов. в. вирити, -рию, -єш, гл. Вырывать, вырыть. Зайчик узяв та й вирив ямку на бурті. Рудч. Ск. І. 29.
Вітритися, -рюся, -ришся, гл. ? Собаки вітрились тоді, то я і взяв од собак вила. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Горі́ський, -а, -е. Верхній. Cм. Горі́шній. Kolb. І. 92.
Дратува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. 1) Дразнить. Та ну вже не дратуйся: давай дітям гостинця, а мені очіпка. Рудч. Ск. ІІ. 168. 2) Раздражаться.
Карлюка, -ки, ж. Крючокъ, загибъ на концѣ палки. Кв. II. 170. Ум. карлючка.
Ле́дарство, -ва, с. Праздность, бездѣльничанье, нерадивость. Не раз Господь спасав людей своїх з неволі, та ледарством своїм вони його гнівили. К. Псал. 247.
Перетурбуватися, -буюся, -єшся, гл. Перестать безпокоиться.
Посохнути, -ну, -неш, гл. Высохнуть. Земля посохла була — от він її змочив. Полт. Инше насіння, посходивши, посохло. Єв. Л. VIII. 5.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОТЛІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.