Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зотліти

Зотліти, -лію, -єш, гл. Истлѣть. Моє біле тіло під нагайкою зотліло. Гол. I. 196. Хусточка зотліла. Мл. л. сб. 277. Пішла вона (надія) на той світ в преісподню, коли ще й там знайду впокій, зотлівши. К. Іов. 38.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОТЛІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОТЛІТИ"
Брилочка, -ки, ж. Ум. отъ брила.
Вітерник, -ка, м. 1) Болѣзнь — родъ сыпи или прыщей на тѣлѣ. Вх. Лем. 399. 2) Растеніе, употребляемое для лѣченія болѣзни вітерник. Вх. Лем. 399.
Заклю́кати, -каю, -єш, гл. Запутать, спутать. (Самборщ. въ Галиц.). Вх. Зн. 26.
Зго́ла нар. Совершенно, дочиста, вполнѣ.
Морщу́н, -на, ж. = моршень. Дідови морщуни на печі зогнили.
Переголосувати, -су́ю, -єш, гл. Наново вотировать.
Сирітка, -ки, ж. 1) Ум. отъ сирота. 2) Раст. Bellis perennis. Вх. Пч. II. 29.
Сороченя, -няти, с. Рубашечка, рубашенка, сорочечка. Шиє маленькеє сороченя. Шевч. ІІ. 223. Жиденята, як комашня, обідрані, в чорних сороченятах. Левиц. І. 95.
Чахрувати, -ру́ю, -єш, гл. = чаклувати. У нас люде його відьмаком називали: се, казали, він не гоїть, а чарує: йому нечиста сила пособляє. О. 1862. V. 110.
Чечиченя, -ні, ж. = чечітка. Грин. III. 664.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОТЛІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.