Безлічно нар. Въ безчисленномъ множествѣ. Велике він і несказанне творить, він безлічно дива свої являє.
Гирувати, -ру́ю, -єш, гл. Разсуждать, размышлять, соображать. Cм. ґерувати.
Кульмичуватий, -а, -е. Объ овцахъ: съ большимъ курдюкомъ.
Людожерний, -а, -е. Свойственный людоѣду, кровожадный. Людожерне панство завдавало (людям) неронівські інквізіційні муки. Почули свіжу кров сі людожерні птиці. Гучить з гармат стреляння людожерне.
Налену́ти, -лену́, -не́ш, гл. = на́линути.
Подбати, -дбаю, -єш, гл. Позаботиться. За меж нікому подбати, я сирота.
Придавати, -даю, -єш, сов. в. придати, -дам, -даси, гл. 1) Прибавлять, прибавить. «Ще ж нам цього мало». — Що ж ми вам придамо? — — ходи. Прибавлять, прибавить шагу. Чим дуж придав ходи в ноги. 3) Давать, дать въ качествѣ приданаго крѣпостнаго человѣка. Ви за молодою панією мабуть придані?
Пробивати, -ва́ю, -єш, сов. в. пробити, -б'ю́, -єш, гл. 1) Пробивать, пробить. Не бий, бо проб'єш. Піп його тоді книжкою як узяв бить — і голову пробив йому. головою стіни не проб'єш. Плетью обуха не перешибешь. 2) Протыкать, проткнуть, проколоть. Чогось моє серце як ножем пробито. Прострѣливать, прострѣлить. Ой пливе щука з Кременчука да пробитая з лука.
Проложити, -жу, -жиш, гл. 1) = прокласти. Ніколи не звернемо з дороги, що ти нам, проложив єси. 2) — пісню. Сложить, сочинить пѣсню. Проложив їм пісню про Царя Наливая. Не з добра то хтось проложив пісню: «Мати наша, мати! не журись ти нами»... Се не пісенька, а щирая правдонька. Так ми у своїх батьків служили, да оце про їх і пісню проложено. — гутірку. Сложить разсказъ. «Чи чував ти, братіку, щоб миш одкусила коли голову чоловікові? — Засміявсь козак: «Се, пане ясновельможний, тілько таку гутірку проложено».
Русальчин, -на, -не. Принадлежащій русалкѣ. русальчин великдень — четвергъ Троицкой недѣли.
