Дорі́зувати, -вую, -єш, сов. в. дорі́зати, -рі́жу, -жеш, гл. Дорѣзывать, дорѣзать. Барило дорізував тих, що, ще хрипіли.
Кукати, -каю, -єш, гл. Куковать. Двоє кукало, а єдно полетіло. Сидить під тином, мов зозуля, та кукає або кричить.
Латаний, -а, -е. Покрытый заплатами. Лучче своє латане, ніж чуже хапане. Латану свитину з каліки здіймають. Батько каже: не поїду: в мене сани не латані. латаний талан. Несчастная участь. Ой тумане, тумане, — мій латаний талане! Чому мене не сховаєш оттут серед лану?
Напі́рнач, -ча, м. 1) Та часть старинной чернильницы, въ которую вкладывавались перья, родъ пенала, составлявшаго одно цѣлое съ чернильницей. 2) = напірник.
Паламарів, -ре́ва, -ве Принадлежащій пономарю.
Підгинати, -на́ю, -єш, сов. в. підігнути, -ну, -неш, гл. Подгибать, подогнуть, подбирать, подобрать. Білий сніжок випадає, бурлак ноги підгинає. А я поли підгинаю сідати на лаві.
2) — хвіст. Трусить, робѣть.
Поворкувати, -ку́ю, -єш, гл. Поворковать. Виглянь, голубко, та поворкуєм, та посумуєм.
Пораненьку нар. Ранехонько. Ой у неділю рано-пораненьку, ой то ранніми зорями.
Роспоїти, -пою, -їш, гл. Распоить. Шляхта роспоїла венгжиною моїх посланців.
Смутніти, -ні́ю, -єш, гл. Становиться печальнымъ. Мати усе смутніла.
