Дриґну́ти. Cм. Дри́ґати.
За́стібка, -ки, ж. = застіжка. У нашої Одарки на застібці стрічка. Двоє дітей... в якихсь ганчірках замість сорочок, котрі вони якось соромливо позводили на грудях чорними рученятами, бо застібок не було.
Кидати, -даю, -єш, [p]одн. в.[/p] кинути, ки́ну, -неш, гл.
1) Бросать, кидать. Та й почав мені кидати у пазуху п'ятаки з обох кишень. Не стій на могилі, не кидай пісочку. Ой взяли го за реберні та й кинули через дверці.
2) Оставлять, бросать, переставать. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Ой не кидай же мене та на чужій чужині. Кидай... вечеряти: час на коня сісти.
3) — воду. Качать насосомъ.
4) — кров. Дѣлать кровопусканіе.
5) — сіно. Подавать сѣно при укладываніи его въ стоги. Я вам лучче так чого поможу днів три робить за процент — косить там, чи сіно кидать.
6) — лихом об землю. Забыть о горѣ, пренебречь имъ. Кинь лихом об землю та давай погуляєм.
7) кинути оком. Взглянуть, завидѣть. Скілько оком кинути — гора мріла. Кинула оком мати на його вбрання, та й відвернулась.
8) кидати хляще́м. Бросать въ безпорядкѣ, какъ попало. На току повно свиней, а в хаті такий гармидер: миска з водою перекинута, кури поваляли горшки з полиць, а він кинув так хлящем усе хазяйство, а сам пішов на улицю.
Ковдовбина, -ни, ж. = колодовбина.
Лайтук, -ка, м. Молодой козленокъ.
Порохня, -ні́, ж. Труха, сгнившее дерево. Такий старий, що й порохня сиплеться, (Комора) похилилась і порохнею взялась.
Просвіщати, -ща́ю, -єш, гл. = просвічати.
Псяр, -ра́, м. Псарь.
Супоня, -ні, ж. Супонь, ремень, которымъ стягиваютъ хомутъ.
Хихлатий, -а, -е. 1) Пушистый. Хвіст у лиса хихлатий.
2) Вѣтвистый. Хихлате смеречє.
