Гадина, -ни, ж.
1) Гадъ, пресмыкающееся животное, змѣя. В'ється, як гадина. Гадина в його словах дихає. Хоч би гадина там сичала, то візьме (такой воръ). Туга коло серця як гадина в'ється.
2) — сліпа = веретінник, Anguis fragilis.
3) — сороката. Pelias chersea.
4) — чорна. Pelias chersea.
5) Употребляется какъ бранное слово. Ум. гадинка. гадинонька, гадиночка.
Горчи́ця, -ці, ж. 1) = Гірчиця. 2) = польова́. Раст. Lisymbrium Sophia L. 3) — лубе́нська. Раст. Brassica Rapa.
Го́тьта! меж. Крикъ на лошадь: направо.
Зім'я́ти и зімняти, -мну, -не́ш, гл. 1) Смять. 2) Стереть, растереть; истолочь. Зімну всього я на кабаку. Зімни трохи маку. Зім'яв сіль.
Маноці́вник, -ка, м. Волшебникъ, колдунъ. Запорожці маноцівники були, такії лицарі були — страшне діло! Оце розстелють бурку по воді, та сядуть по вуглах чотирі чоловіка, та й пливуть. Ум. маноцівничок.
Моторува́ти, -ру́ю, -єш, гл. = моторити. Покійний наш батько по всяк час моторував собі. Сказано — моторяча людина була.
Повипинати, -на́ю, -єш, гл. Выпятить (во множ.).
Помилка, -ки, ж. Ошибка. Помилка за хвальш не йде. У помилку. По ошибкѣ. Оце дивизія та й годі! чи воно піп помиливсь, що став я лічити, аж воно цілісінька сороківка грошей у помилку перейшла.
Свистуха, -хи, ж.
1) Поносъ.
2) Застарѣлый ковыль.
Сідло, -ла, с. Мѣсто, гдѣ садятся рыбаки удить рыбу.
