Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звалище

Зва́лище, -ща, с. Развалины. Ворони з граками по звалищах літають. К. Досв. 221.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 127.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВАЛИЩЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВАЛИЩЕ"
Виживатися, -ваюся, -єшся, сов. в. вижитися, -живуся, -вешся, гл. Истрачивать, истратить все, израсходовать. Нема за що й соли купити, — так вижився. Левиц. Пов. 185.
Катування, -ня, с. 1) Наказаніе черезъ палача. 2) Пытка. 3) Истязаніе, мученіе.
Ломота́ти, ломотіти, -тить, гл. безл? Ломить. Ломотить в костех. Вх. Зн. 33.
Нахукати, -каю, -єш, гл. Надышать въ руки (во время холода, на холодное стекло и пр.).
Перестригти, -жу́, -же́ш, гл. Слишкомъ коротко остричь.
Підлипчастий, -а, -е. 1) Пристающій, липкій. 2) Тѣсный, узкій, въ обтяжку. Штани підлипчасті. Мнж. 189. Підлипчаста халява. Полт. г.
Погріхувати, -ху́ю, -єш, гл. Напрасно обвинить, заподозрить. Погріхували на його дурно, що він яблука покрав. Борз. у.
Поклонити, -ся. Cм. поклоняти, -ся.
Розор II, -ру, м. Углубленіе, образуемое плугомъ послѣ извѣстнаго пріема вспашки, а именно: орати в розор — пахать поле, начиная съ краевъ участка и оканчивая на серединной линіи, гдѣ образуется углубленіе, которое и есть розор. Нѣжин. у.
Циганенко, -ка, м. Сынъ цыгана. Мнж. 114.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВАЛИЩЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.