Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звалище

Зва́лище, -ща, с. Развалины. Ворони з граками по звалищах літають. К. Досв. 221.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 127.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВАЛИЩЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВАЛИЩЕ"
Воша, -ші, ж. Вошь. Держись, як воша кожуха. Ном.
Заскали́ти, -лю́, -лиш, гл. Занозить. Заскалив палець. Камен. у.
Кантурь, -ря, м. = кантар 2. Безмена ти не положиш у кишеню, а кантурь положив та й ходи. Полт. г. Слов. Д. Эварн.
Літа́йка, -ки, ж. = метелик. Вх. Уг. 250.
Наде́рти Cм. надирати.
Осліп II, нар. Слѣпо, очертя голову, наобумъ. Біжить од його осліп. Г. Барв. 113. Тиснулися осліп до штурму.
Перемісити Cм. перемішувати.
Попідвіконню нар. Подъ окнами. На дворі ні деревця, а ніякої рослини, — тільки величезні будяки попід-віконню. Г. Барв. 21. попід-віконню пішов. Отправился нищенствовать, сдѣлался нищимъ.
Роскудлати, -ся. Cм. роскудлувати, -ся.
Цинтір, -ру, м. = цвинтарь. Вх. Уг. 274.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВАЛИЩЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.