Гайдарик, -ка, м. Ум. отъ гайдарь.
Галиця, -ці, ж. = галка 1. Кинув не палицю, убив не галицю, скублю не пера, їм не м'ясо.
Гданський, -а, -е. Данцигскій. Випили чарок по шість гданської горілки.
Дзвені́ння, -ня, с. Звукъ (звенящій). Мелодії лилися як сльози, то тихо, тихо, шо разом заливали всю залу й сповняли її дзвенінням гарного рояля.
Дурнува́тий, -а, -е. Глуповатый. Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий; чому хлопців не дурити — вони дурнуваті. Ум. дурнува́тенький.
Капурис, -са, м. Конецъ. Говорится о евреяхъ, когда они умираютъ. От Мошкові й капурис.
Пасти II, -ду́, -де́ш, гл. 1) Пасть, упасть. Троянці всі замурмотали, Дидоні низько в ноги пали. На серці туга така пала, що йому дух так і захватує. Відразу пав без душі. 2) Опуститься на землю. Полинь ти, соколе ясний... Сядь-пади у мого батька й матері перед ворітьми. Прилетіла пава, в головочках пала. 3) Припасть, покрыться. Приливали доріженьку, — таки пилом пам.
Різницький, -а, -е. Мясничій. Цехи: різницький, коновальський. Худенький, як різницький стовпчик.
Слимачий, -а, -е. Принадлежащій улиткѣ. Слимача хижка — раковина улитки.
Чалапкати, -каю, -єш и чалапкоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = чалапати. Коні чалапкают.
