Благання, -ня, с. Мольба, моленіе. Господеві моя дяка, що почув моє благання.
Вал, -лу, м. 1) Валъ, насыпь. Вали поосідали і зрівнялись із землею. 2) Грубыя толстыя нитки изъ пакли. Валом пошитий, вітром підбитий. Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна підв'язана валом. 3) Балъ, цилиндръ. У млині вал. Чорти зносять хмари до купи; як знесуть багацько, то качають в вали, оттого дуже гуде на небі. 4) Кучка сѣна, въ которую сгребается покіс. Горну покіс за покосом у вали, а послі в копиці коплю. Ум. валок.
Глитати, -таю, -єш, гл. Глотать. Лемішку і куліш глитали. Хорт глита, глита молоко.
Мо́вний, -а, -е. Говорливый, разговорчивый, словоохотливый; рѣчистый. Товариш мовний в дорозі стоїть за віз шмаровний. Маєш же старости мовнії.
Обірка, -ки, ж. Веревка, продѣтая въ крайнія петли нижняго края рыболовной сѣти.
Обстрижчини, -чин, ж. мн. Обрядовая первая стрижка ребенка по истеченіи перваго года его жизни.
Спілкувати, -ку́ю, -єш, гл. — з ким. Быть въ компаніи, дѣлать что-либо сообща, имѣть сношенія, связи съ кѣмъ.
Станя, -ні, ж. = стайня. Пішов до стані, так не добере собі коня. Ой є в мене три коні на стані. Ум. станенька. Станечка.
Стусонути, -ну, -неш, гл. Сильно толкнуть, ударивъ. Як стусону у ворота раз, вдруге, та так їх.... і випер.
Тіточчин, -на, -не. = тітоньчин.
