Злоститися, -щуся, -стишся, гл. = злостувати. Він на мене злостився.
Комисар, -ра, м.
1) Комиссаръ. Чого вже не робили тії старости й комисари з городовими козаками.
2) Исправникъ. Добре було жити, поки не писали пани комисари хлопців у некрути. Я бачив сам таких і може б показав, да цур йому! боюсь: росержу комисара. Ум. комисарчик. Приїхали комисарчики, зі Львова писарчики господу записати, де має король стати.
Леме́шик, -ка, м. Ум. отъ леміш.
Обіддя, -дя, с. соб. Ободья. Вози добрі кінські і чумацькі, обіддя міцне.
Печенина, -ни, ж. = печеня.
Поникнути Cм. поникати.
Поперешний, -а, -е. = поперечний.
Придавати, -даю, -єш, сов. в. придати, -дам, -даси, гл. 1) Прибавлять, прибавить. «Ще ж нам цього мало». — Що ж ми вам придамо? — — ходи. Прибавлять, прибавить шагу. Чим дуж придав ходи в ноги. 3) Давать, дать въ качествѣ приданаго крѣпостнаго человѣка. Ви за молодою панією мабуть придані?
Судити, -джу́, -диш, гл.
1) Судить. Люде горді, неправедні, своїм судом судять. Бог судить не так, як люде.
2) Осуждать, пересуживать. Судять же нас люде. Чом ти до мене звечора не вийшла? Ой як же мені, серце, звечора виходити? Як угледять вороженьки, то будуть судити. Ой нехай же судять, як розуміють: прийде тая годинонька, вони й поніміють.
3) Опредѣлять, назначать. Суди, Боже, звозити, в велику скирту зложити. Не судив мені Бог, кого я любила.
Цвілити, -лю, -лиш, гл.
1) Стегать, хлестать.
2) дощ цвілит. Хлещетъ дождь, льетъ дождь.
