Вербочка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Гарак, -ку, м. Ромъ.
Гонча́рство и ганча́рство, -ва, с. Горшечное ремесло.
Забува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. забу́ти, -бу́ду, -деш, гл. Забывать, забыть. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Забув віл, коли телям був. Пішла кудись: сіней забула замкнуть. Забувим латини. забу́ти на що́, на ко́го. Забывать о чемъ, о комъ. Що б то й було, як би всі багатіли! то б і на Бога забули!
Заздалегі́дний, -а, -е. Заблаговременный, предварительный. «Заздалегідне словце до другого типу «Досвіток».
Косити, -шу́, -сиш, гл. Косить. Ой там по над яром козак сіно косить.
Люди́ська и людища. Ув. отъ люде.
Передиратися, -ра́юся, -єшся, сов. в. передертися и передра́тися, -деруся, -решся, гл. Перерываться, перерваться, передираться, передраться.
Пошпурити, -рю, -риш, гл. Швырнуть. Як пошпуре коляку туди, де вона вперве лежала, так та коляка в землю і породилась.
Прителішуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. прителішитися, -шуся, -шишся, гл. Присосѣживаться, присосѣдиться. Я, каже, тебе, сякий-такий сину, покину! — да й покине ледащиця. А тепер знов прителішується до мене.
