Заві́дування, -ня, с. 1) Провѣдываніе. 2) Отвѣдываніе.
Зда́вна нар. Издавна. Люд здавна коверзує, з того лихо і плазує.
Особистий, -а, -е. Личный.
Передзвонити, -ню́, -ниш, гл. Окончить звонить. Передзвонили у всі дзвони до церкви.
Пообтягати, -га́ю, -єш, гл. Обтянуть (во множествѣ).
Порозбужувати, -жую, -єш, гл. = порозбужати.
Прикро нар. 1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. 2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. 3) Круто. Прикро закарлючене. 4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Прикро сірий. прикро одруба́ти, одрізати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. 5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства. 6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр. 7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. 8) — дивитися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька.
Спірно нар. Споро, спорно, успѣшно. У гурті їсться спірно і каша. У дворі плідно, а в коморі спірно. Спірно копає — варт чарку дати.
Труднощі, -щів, ж. мн. Трудныя дѣла.
Царя, -ряти, с. = цареня.
