Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

занапащати

Занапаща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. занапасти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Погублять, погубить. Занапастив худібчину через свою дівчину. Чуб. V. 295. Степ широкий, край веселий та й занапастили. ЗОЮР. II. 254. Збавив я тобі віку, занапастив долю. Стор. МПр. 22.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 71.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАНАПАЩАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАНАПАЩАТИ"
Замуги́кати, -каю, -єш, гл. Запѣть тихо, подъ носъ.
Куцбайка, -ки, ж. Байковая юбка, сшитая съ лифомъ, корсажемъ. Гол. Од. 21.
Перевикати, -ка́ю, -єш, сов. в. переви́кти, -кну, -неш, гл. Привыкать, привыкнуть. Воно в мене перевикло на руках та на руках.
Перинний, -а, -е. Относящійся къ перинѣ.
Похитрувати, -ру́ю, -єш, гл. Похитрить.
Припасати, -са́ю, -єш, сов. в. припасти, -су, -се́ш, гл. 1) Припасать, припасти, запасать, запасти. Для щитів ночви припасали, і дна із діжок вибивали. Котл. Ен. 2) Подкармливать, подкормить. Стали чумаки воли припасати. Я припас вівці та й іду. Черк. у.
Простник, -ка, м. Стебель, преимущественно прямой и вертикально стоящій. Вх. Зн. 57.
Розчинка, -ки, ж. Ум. отъ розчина.
Стріт, -ту, м. Встрѣча. Еф. 55.
Ущавити, -влю, -виш, гл. ? дощ ущавив. Дождь пріударилъ. Мнж. 193.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАНАПАЩАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.