Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. шити-білити — завтра великдень. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. 4) Лудить.
Випоминати, -на́ю, -єш, гл. Дѣлать наставленія, напоминанія. Батенько дає, ще й випоминає.
Відпливати, -ва́ю, -єш, сов. в. відпливти, -ву, -веш, відплинути, -ну, -неш, відплисти, -ву, -веш, гл. Отплывать, отплыть. Селезник одплив трохи далі. Сіли собі у човничок, од бережка відплинули.
Загорну́ти, -ся. Cм. загорта́ти, -ся.
Знаник, -ка, м. = знатник.
Ма́сляна, -ної, ж. Масленица.
Примова, -ви, ж. Заговоръ (знахарскій).
Розгортуватися, -туюся, -єшся, гл. = Розгортатися.
Споружати, -жа́ю, -єш, гл. = споруджувати.
Трач, -ча, м.
1) Пильщикъ, распиливающій бревно на доски.
2) = трачевня.
