Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бугила

Бугила, -ли, ж. Раст. Anthriscus sylvestris. Анн. 39. Вирізав ту бугилу і зробив з неї дудку. Рудч. Ск. І. 157.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 105.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУГИЛА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУГИЛА"
Безмежність, -ности, ж. Безграничность, безпредѣльность. Желех.
Водопій, -пою, м. Водопой. Бере Ох того коня за поводи, веде до водопою до річки. Рудч. Ск. ІІ. 112.
Вутячий, -а, -е. Утиный. Драг. 375.
Голубитися, -блюся, -бишся, гл. Нѣжиться, ласкаться, голубиться. Нам можно без гріха і любитися і голубитися. Кв.
Парка, -ки, ж. Ум. отъ пара.
Пообстругувати, -гую, -єш, гл. Острогать (во множествѣ).
Сідий, -а, -е. = сивий. Зажурилась Хмельницького сідая голова. Макс.
Столини, -лин, ж. мн. = столинє. Вх. Уг. 269.
Тевкання, -ня, с. Ѣда съ жадностью и съ чавканьемъ. Шейк.
Упеститися, -щуся, -стишся, гл. Подольститься, войти въ милось. Внестився чоловік умерший до своєї жінки та й ходе. Н. Вол. у. Упестився старшина, а тепер таке робе, що хоч тікай. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУГИЛА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.