Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бугила

Бугила, -ли, ж. Раст. Anthriscus sylvestris. Анн. 39. Вирізав ту бугилу і зробив з неї дудку. Рудч. Ск. І. 157.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 105.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУГИЛА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУГИЛА"
Вилити, -ся. Cм. виливати, -ся.
Дарови́й, -а́, -е́. Даровой.
Змазуритися, -рюся, -ришся, гл. Запачкаться, испачкаться. Вх. Лем. 420.
Зранити, -ню, -ниш, гл. Изранить.
Насущник, -ка, м. Насущный хлѣбъ. Він... крівавицею добува той насущник. Сим. 217.  
Осміх, -ху, м. = усміх. Її очі сміялись, а на губах перебігав осміх. Левиц. Пов. 73.
Перекликатися, -каюся, -єшся, гл. Перекликаться. Сичі в гаю перекликались. Шевч. 26.
Помружити, -жу, -жиш, гл. Пожмурить нѣкоторое время глаза.
Поцуратися, -ра́юся, -єшся, гл. Пренебречь кѣмъ, отказаться отъ кого. Скажіть, не поцурайтесь, спасибі вам. Ком. І. 9.
Хрякатися, -кається, гл. безл. Откашливаться. Від люльки хрякається, та й легше у грудях. Лебед. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУГИЛА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.