Адже́, адже́ ж, нар. 1) Вѣдь. А оддаси душу? — пита чорт. — Тю, дурний!.. Адже як я дам тобі душу, то тоді мені не тільки грошей, а й нічого не треба. Адже ти бачила! 2) Да, конечно. Чи ти підеш туди? — Адже ж!
Єхи́дно нар. Ехидно. Єхидно усміхаючись.
Жєс, жєсати и пр = жас, жасати и пр.
Звіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. вві́рити, -рю, -риш, гл. 1) Провѣрять, провѣрить, вывѣрять, вывѣрить. Я його вже звірила за того карбованця. Н. Волын. у. Я звірив на собі, що нема й гірше, як води вип'єш з холоду. 2) Довѣрять, довѣрить. Він на ню звіряв усе своє добро.
Зда́рити, -рю, -риш, гл. = подарувати. Що не здарить можність наша, най покриє ласка ваша.
Мори́ти, -рю́, -риш, гл. Морить. Бо-знає, коли будуть бити, а тим часом голодом морять.
Обгородити Cм. обгороджувати.
Околичній и околишній, -я, -є. 1) Окрестный, смежный, сосѣдній. Відпусти їх по околичніх хуторах. Була дуже велика відьма, вона управляла всіми околишніми відьмами. То були люде околишні, свої, то ми їх зараз і пізнали. 2) Наружный, виѣшній. А є ж таки околишнє дерево в скляному вуліку.
Попісцяти, -цю, -циш, гл. Пососать. Як попісце корову теля, то й дасться здоїти.
Терничок, -чка, гл. ум. отъ терник.