Батькувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Бранить, задѣвать бранью отца. Вона як подивилась, давай його батькувати: «Ти, каже, сякий-такий сину!..».
2) Быть отцемъ. Быть посаженнымъ отцемъ.
3) Быть начальникомъ; дѣйствовать въ качествѣ отца. Батьку козацький, славний лицаре! Доки тобі тута пустувати? Час пора йти на Вкраїну батькувати...
До́ста нар. = досить.
Звінча́тися, -ча́юся, -єшся, гл. Обвѣнчаться. Я з дороги повернуся та й з тобою звінчаюся.
Здерев'Яні́лий, -а, -е. Одеревенѣлый.
Наопа́ч нар. = на-опак.
Нелюдяність, -ности, ж. = нелюдськість.
Померзлий, -а, -е. Смерзшій.
Православник, -ка, м. Православный человѣкъ.
Схибнути, -бну́, -не́ш, гл.
1) = схитнути. Дівчата на мене гукають, — я не чую; котрась мене схибнула за плече.
2) — сло́вом. а) Не сдержать слова. б) Соврать.
Чавучити, -чу, -чиш, гл. = чавити. Чавучив дорогою.
