Заплеска́ти, -щу́, -щеш, гл. 1) Заплескать. Заплескала в долоні. 2) Cм. запліскувати.
Захи́ріти, -рію, -єш, гл. Захирѣть. Захирів так, що й голови не підведу.Оце й захиріє дитина.
Змулити Cм. змулювати.
Кирд, -да, м. Стадо овецъ. Ум. ки́рдик.
Колоддя, -дя́, с. соб. отъ колода. Я закладав комори й хату з віковічного дубового колоддя на два людські віки.
Навро́чувати, -чую, -єш, сов. в. навро́чити, -чу, -чиш, гл. Причинять, причинить несчастіе, порчу, болѣзнь посредствомъ словеснаго пожеланія, завистливой или неумѣстной похвалы. Головонька моя бідна, — хтось жінку наврочив. Чи не той то її врік, що допіро з хати втік? Либонь то ті наврочили, що мак потолочили. А вже нашу худобоньку наврочили люде.
Перемочувати, -чую, -єш, сов. в. перемочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Измачивать, измочить.
Перси, перс, с. 1) Грудь, груди. А та кобила і пха персами назад віз. Та дай же ти, пане, сіна по коліна, а вівса по перса. 2) Перси. Нагрудникъ.
Приспоряти, -ря́ю, -єш, сов. в. приспори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Умножать, умножить. Бог приспоряє і ранньою і пізньою росою. Став їм Господь видимо помогати, а й в полі і в домі всю худобу приспоряти.
Тікати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Бѣжать, убѣгать. Тікають не від калача, а від бича. 2) Тікай! Уходи, прочь! А тікай, бо мені сюди треба. Геть, тікай собі! Тікай з моїх очей!