Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Битець, -тця, м. Каменоломщикъ. Міусск. окр.
Відпис, -су, м. Письменный отвѣтъ. Написав усе, що сталося, і просив відпису. Св. Л. 318.
Завинпе́ритися, -рюся, -ришся, гл. Заупрямиться. Худоба завинперилася, везучи віз на гору. Кременч. у.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Ном. № 3339. Кива головою, наче кобила в спасівку. Ном. № 2418. Не кивай на мене чорними бровами. Мет. 16. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. K. ЧР. 248. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. Гол. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має. Ном. № 11049.
Крапчастий и крапчистий, -а, -е. = краплистий. Крапчастий дощ. Мнж. 148. Дощ не дуже крапчистий, — він дрібний. Зміев. у.
Потиженно нар. Понедѣльно. Ціни не сказав, почому платитиме Трохимові, чи в день, чи потиженно. Кв.
П'ятдесятий, -а, -е. Пятидесятый. Желех.
Рибачиха, -хи, ж. Жена рыбака.
Тещин, -на, -не. Принадлежащій тещѣ.
Трепота, -ти, ж. = трепета. Вх. Лем. 475.