Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Жартува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Шутить. З Богом нічого жартувати. Ном. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Шевч. 65. 2) Проявлять любовныя ласки. Жартувала дівчина до зорі, поки стало видно вже на дворі: «Іди, іди, козаченьку, додому, не хвалися, серденько, нікому. Н. п. Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же! Мет. 69. Стала вона ночувать коло його, він давай з нею жартувать. Рудч. Ск. І. 211.
Кордюк, -ка, м. = дюк. Вх. Пч. І. б.
Море́левий, -а, -е. Абрикосовый.
Набаламу́чувати, -чую, -єш, сов. в. набаламу́тити, -му́чу, -тиш, гл. 1) Набалтывать, наболтать (о жидкости). 2) Производить, произвести смуту, безпорядокъ. 3) Наобольщать, насоблазнять многихъ.
Навдо́коло, навдо́кола, нар. Вокругъ. Земля ходить навдокола сонця. Ком. Розм. І. 14.
Огидний, -а, -е. Противный, отвратительный, мерзкій, гнусный.
Піддулька, -ки, ж. Одинъ изъ садовыхъ сортовъ груши. ЗЮЗО. І. 133.
Роза, -зи, ж. Роза. Cм. рожа, троянда. Ум. ро́зонька, ро́зочка. У саду, в саду розонька цвіла. Пішла Катречка розочки щипати, вирвала квіточку, приложила к личеньку. Грин. III. 25.
Хвурман, -на, м. = хурман. Грин. II. 195.
Чубчик, -ка, м. Ум. отъ чуб.