Ворожити, -жу, -жиш, гл.
1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить.
2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали.
Добуття́, -тя, с. = Добування.
Капитанський, -а, -е. Капитанскій. Стане панеєю, як буде капітанська теща.
Кірець, -рця́, м. = корець. Возьми ж кірець та напийся... квасу.
Нахлестатися, -щуся, -щешся, гл. = нахлеськатися. Нахлещусь борщу.
Обстригатися, -га́юся, -єшся, сов. в. обстри́гтися, -жу́ся, -же́шся, гл. Остригаться, остричься.
Печія, -чії́, ж. Изжога.
Рівночасно нар. Одновременно.
Хвороба, -би, ж.
1) Болѣзнь. Що панська хвороба, то наше здоров'я.
2) Употребл. презрительно для обозначенія ничтожнаго количества. Що там і грошей тих — хвороба!
3) хворо́би тепер зро́биш, підеш и пр. Бранчивое выраженіе, обозначающее невозможность, сдѣлать, пойти и пр. Хвороби тепер у льох підеш.
Чередниченько, -ка, м. Ум. отъ чередник.