Єдна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. І єднає людські князі з ізраїльським родом. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднати? Ісус учеників єднає. Стала мати гадати та зятя єднати. 3) Договаривать. Не страшно женитись, а страхано попа єднать. — за коѓо дочку́. Уговариваться о выдачѣ дочери замужъ за кого. «Чого в'янеш, моя доню?» мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала.
Зарі́бниця, -ці, ж. Женщина, живущая заработками, работница.
Зашати́рити, -рю, -риш, гл. Замотать. Він у мене гроші зашатирив.
Збі́дкатися, -каюся, -єшся, гл. Прикинуться бѣднымъ, начать жаловаться на бѣду. Як збідкається: що се я, дурний, наробив!
Осеніти, -ніє, гл. безл. Начинаться осени. На дворі осеніє, шевцеві веселіє.
Перстень, перстінь, -теня и -рсня, м.
1) Перстень, кольцо. Ой іскиньте золот перстень із мизинця пальця. Береш перстень, дай мі слово, люблю в світі тя єдного. Перстні дорогії.
2) Часть косы. Cм. коса 1. Ум. перстеник, персте́ничок, персте́нчик, перстенець, перстінець. перстінок. перстник, перстничок. Моя біла ручка у перстничку.
Пополуднувати, -дную, -єш, гл. Пополдничать.
Роботяй, -тяя, м. = роботяга.
Стирок, -рка, м.
1) Истертая, истершаяся вещь. Які там полоззя? Сами стирки.
2) Полотенце для вытиранія посуды.
Шелепнути, -пну, -неш, гл. Упасть съ шумомъ. Він так і шелепнув у саму середину.
