Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґрацюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. = Ґрасувати 1.
Запе́вняти, -ня́ю, -єш, сов. в. запевни́ти, -ню, -ниш, гл. Увѣрять, увѣрить. Не можна теж запевняти, що і в таких людей, як М. Вовчок, не різнить дещо з народньою мовою. О. 1861. IV. 33.
Запо́мин, -ну, м. Забвеніе. Усе запомином і нетямом окрилось. К. МБ. II. 130. в запо́мин пусти́ти. Забыть. К. Дз. 154.
Звихну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Свихнуть, сдѣлать вывихъ. Ручку й ніженьку звихнула. Чуб. V. 668. 2) Измѣнить. Не женись із цією дівкою, — вона звихнеть, вона любе другого. Александр. у. Слов. Д. Эварн.
Кошениця, -ці, ж. = кошаниця. Три копиці кошениці. Ном. № 13874. Ну, каже кінь, пусти мене... на три зорі, ни пшеницю, на зелену кошеницю. Мнж. 34.
Начісувати, -сую, -єш, сов. в. начесати, -чешу, -шеш, гл. Начесывать, начесать. Тихо дівча косу чеше, що начеше, на Дунай несе. Чуб. V. 275. На тім'ї начесав аж струп. Котл. Ен.
Погромити, -млю, -миш, гл. Разгромить.
Положкиня, -ні, ж. = поліжниця. Желех.
Спичасто нар. Остроконечно.
Чунок, -нка, м. Землеройка, Sorex. Вх. Лем. 483.