Доро́га, -ги, ж. 1) Дорога, путь. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Смерть — неминущая дорога. Проста до Христа у світі дорога. бо́жа доро́га (, чума́цька дорога. Млечный путь. бу́ти на бо́жій, оста́нній доро́зі. Быть при смерти. куди́ вам доро́га? Куда вамъ путь лежить? 2) Дорога, путешествіе. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвіночку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілочку. 3) Въ гончарной печи арка, образуемая козлом и стѣной печи. 4) У ткачей: а) то-же, что и сказ. б) въ основѣ: мѣсто, сквозь которое продѣвается челнокъ. Ум. дорі(о́)жка, дорі(о́)женька, дорі(о́)жечка, доро́жейка.
Досяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. досягти́, -гну́, -неш, гл. 1) Доставать, достать до чего, хватать, хватить до чего. І крівавими руками мене ловлять, досягають. Б'ють так, як і великі паничі, аби рука досягла. Один чумак сало став їсти, із лаганця досягши, а другий люльку запалив. 2) Достигать, достичь чего. 3) Достать, брать, взять. 4) Доставать, достать, добывать, добыть. Молока досягти.
Начухрати, -ра́ю, -єш, гл.
1) О листьяхъ: нарвать, сразу сдергивая рядъ листьевъ съ вѣтви.
2) О деревьяхъ: нарубить со многихъ деревьевъ тонкихъ вѣтвей.
3) О шерсти: начесать. Начухрав вовни.
Носак, -ка, м. 1) Носокъ сапога. Вдарив його носаком. 2) Ударъ по носу 3) Носильщикъ.
Підважувати, -жую, -єш, сов. в. підважити, -жу, -жиш, гл. Поднимать, поднять съ помощью рычага. Воза підважити. Дручок той, що підважують віз. Дужий: бувало паровицю плечем підважує.
Повилітати, -таємо, -єте, гл. Вылетѣть (о многихъ). Гляньте, вже й ластів'ята повилітали. Чоловік стукнув обухом, клиння повилітало, а обаполки так і збіглись докупи.
Полонинський, -а, -е. = полонинний Звичаї, чари і полонинські примівки. — хід. Выгонъ скота весной въ полонину.
Скребло, -ла, с. Скребница.
Траплятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. трапитися, -плюся, -пишся, гл. Случаться, случиться. Трапляється і десять батьків на году, а мати одна на роду. Наталці траплялись женихи. Трапилось лихо. Трапляється, часом тихенько заплаче.
Шпаченько, -ка, м. Ум. отъ шпак.