Би сокращ. б. 1) Частица, прибавляемая къ слову для выраженіи условности: бы, бъ. Я ж би тую Україну кругом облітала. Дурним би назвали, од себе прогнали. Як би він не лях, то не звав би ся Стасем. би б. Былъ бы. Не рад би б ти моєму братіку, як би в гости прийшов? би-м. Выражается условность въ 1-мъ лицѣ. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні відмолюсь. Дала би-м білу ручку, та нема кому. Ой рада би-м, мій синоньку, листок написать. Также точно для 2-го лица ед. ч. — би-сь. Не волів би-сь, милий синку, йти з ягнятком на толоку. Для 1-го лица мн. ч. би-сьмо: для 2-го лица мн. ч. би-сьте. 2) Сз. Дабы, что-бы. І над ним і коло него хрестик Божий пише, би уроки, би злі духи там не приступали.
Відпочивати, -ваю, -єш, сов. в. відпочити, -чину, -неш, гл. Отдыхать, отдохнуть. Тоді одпочинемо, як помремо. Ляжмо, сестро, одпочиньмо.
Гирмотати, -мочу, -тиш, гл. Стучать, гремѣть, грохотать.
Двадця́тник, -ка, м. Двадцать пасмъ.
Жба́н, -ну, м. = джбан. До пори жбан воду носить. Усип мені меду жбан, а я тобі заплачу як пан. Ум. жба́нець, жба́нок, жба́нчик, жба́нчичок.
Затрухля́віти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться трухлымъ.
Зза пред. Изъ-за. Вилітали орли зза крутої гори. Баба сім миль зза пекла.
Ми́ччу нар. Нараспѣвъ (говорить).
Пообвиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Обвиться (во множествѣ).
Тімашний, -а, -е. . — до Способный къ чему.
