Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гулька

Гу́лька, -ки, ж. Развлеченіе, гуляніе, бездѣліе. А я з гульки додомоньку — єсть де відпочити. Гол. І. 128. Чаще во мн. ч. Не ходив ти за волами, але сь ходив за гульками. Гол. ІІІ. 82. Ти все в питки та все в гульки, а об смерті нема й думки. Грин. ІІІ. 144.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 338.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЛЬКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУЛЬКА"
Вишморгнути Cм. вишморгувати.
Же́жель, -ля, м. Мѣсто, открытое для вѣтра. Борз. у. І сів же на жежелі. Прилуц. у.
Менджигува́ти, -гую, -єш, гл. = манджувати. Козел. у.
Пересмажувати, -жую, -єш, сов. в. пересмажити, -жу, -жиш, гл. Пережаривать, пережарить, прожарить, поджарить. Пересмажити сім'я. Зміев. у.
Повинуватитися, -чуся, -тишся, гл. Повиниться, сознаться въ винѣ.  
Позволити Cм. позволяти.
Поприсіювати, -сіюю, -єш, гл. То-же, что и присіяти, но во множествѣ.
Приплішити, -шу, -ши́ш, гл. = заплішити.
Рантух, -ха, м. 1) Головной уборъ замужней женщины въ Галиціи — бѣлый тонкій платокъ, покрывало. О. 1862. IV. 37, 30. Уся в рантухах та в намистах золотих. Федьк. Пов. 85. 2) Родъ тонкой бумажной ткани. 3) Родъ юбки суконной. Kolb. І. 37. 4) = лантух. Ум. рантушо́к. Гол. IV. 353.
Урльопас, -су, м. Отпускной билетъ (у солдата). Подавали нам урльопаси. Федьк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУЛЬКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.