Ліпа́к, -ка, м. 1) Работникъ, обмазывающій глиной стѣны. 2) Пирогъ.
Обірник, -ка, м. 1) Навозъ. 2) У гуцульскихъ мастеровъ (мосяжним), дѣлающихъ украшенія изъ мѣди: родъ круглаго долотца съ остріемъ трубочкой — для выбиванія кружковъ изъ мѣдной пластинки.
Позаглушувати, -шую, -єш, гл. Заглушить (во множествѣ).
Прикорень, -рня, м.
1) Часть ствола у корня, пень.
2) = прикол. Боли держить на прикорні. Порося з прикорнем утекло.
Робітниця, -ці, ж. Роботница. Батенько іде, хвалить мене: оддали дочку робітницю: по сім кіп жне. Ум. робітничка, робітнонька. Зіронько вечірняя, то жесь освітила, а з дому домівнонькою, а з поля робітнонькою.
Родичка, -ки, ж. Родственница. Поблагословила молодих якась родичка замісто матері.
Русий, -а, -е. Русый. Руса коса. Ум. русенький. Обстелю тобі плечиці русенькими кісоньками.
Скрутити, -ся. Cм. скручувати, -ся.
Цілник, -ка, м.
1) Земля, не тронутая вглубь (напр. копаньемъ), а только сверху (напр. вспашкой).
2) цілником поїхати. Поѣхать полемъ, а не дорогой.
Цмоковик, -ка, м. Насосъ.
