Грю́кнути, -ну́, -неш, гл. Однокр. в. отъ грюкати. Стукнуть, грохнуть. Стукнули-грюкнули, мов в великий дзвін.
Карапаня, -ні, ж. = карапавка.
Мет, -ту, м. = мент. В один мет.
Перецінування, -ня, с. Переоцѣнка.
Полтавець, -вця, м. Житель Полтавской губерніи. Ой писали басарабці та до наших хлопців листи: «Ой ідіть, полтавці, та до нас риби їсти.
Помлівати, -ва́ю, -єш, сов. в. помліти, млію, -єш, гл.
1) Обомлѣвать, обомлѣть. Моє серденько мліє, мліє, помліває. Болить животочок, все тіло помліло. Усі помліли: «Се він, — кажуть, — збожеволів».
2) Вспотѣть, обезсилѣть отъ жары. Буйволи на сонці помліли.
Санчища, -чи́щ, ж. мн. Большія сани. Бантромій везе гній на старих санчищах.
Стулень, -льня, м.
1) Родъ пирога безъ начинки. Залюбки книші побгали, стульні й паляниці.
2) Vulva.
Туркеня, турки́ня, -ні, ж.
1) Турчанка. У туркені на тім боці хата на помості.
2) Родъ крупныхъ сливъ. Ум. туркенька, туркененька, турки́нонька.
Шерстєнник, -ка, м. = підклад 2.
