Вогняний, -а, -е. Огненный. Вогнянії язики. Шле святого Ілію на вогняній колісниці.
Гостря́к, -ка́, м. Остріе. На кінці в того ціпка гостряк був залізний.
Дзьоб, дзьо́ба́ти и пр = Дзюб, дзюбати и пр. Дзьо́бом сі́сти. Остаться на мѣстѣ, не подвинуться. Дзьобом сидиш, — ні за що рук зачепити, ніде заробити. В кого є худібка, до той якось виборсається, того й на заробітки пустять, а голиш все таки дзьобом сяде.
Зару́бувати, -бую, -єш, сов. в. заруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. 2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку. 3) — язик. О лошади: ранить языкъ травою. 4) — себе. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу.
Колотня, -ні́, ж. = колотнеча.
Натрус, -су, м. = натруска 1.
Поросперізуватися, -зуємося, -єтеся, гл. Распоясаться (о многихъ).
Посунути, -ся. Cм. посувати, -ся.
Таранчити, -чу, -чиш, гл. Терзать. Покликали мого сина і давай його удвох бити та штовхати. Таранчили, поки впав мертвий.
Уколядувати, -дую, -єш, гл. Заработать пѣніемъ колядокъ.
