Згу́ба, -би, ж. 1) Потеря. Чия згуба, того гріха повна губа. 2) Гибель, погибель. Оцей дощ — згуба. На згубу людей не можно в завод гнати. Де він робе мені на сухоту та на згубу.
Зуздрітися, -рюся, -ришся, гл. Оглянуться, осмотрѣться.
Міщанчу́к, -ка, м. Сынъ мѣщанина.
Обгородити Cм. обгороджувати.
Обконати, -наю, -єш, гл. Остричь (овцу).
Потакувати, -кую, -єш, гл. Поддакивать. Мовчи та потакуй. Я потакую за ним; а він і росказав мені усе. Люде потакують за ним.
Прачкун, -на, м. Помощникъ прачки, занимающійся катаньемъ и глаженьемъ бѣлья.
Сідатися, -даюся, -єшся, гл. Дѣлать усилія, надрываться. Він було аж відається та регоче.
Сколотчиний, -а, -е. Изъ плахтанья (сколотин) приготовленный. Сколотчиний куліш.
Хлюпання, -ня, с. Плесканіе.
