Відплішити, -шу, -шиш, гл.
1) Вынуть клинышекъ, которымъ было что либо заклинено.
2) Отколотить. Відплішив так, що до нових віників буде згадувати.
Гарешт, -ту, м. и пр. = арешт и пр.
Лу́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Мѣтить, цѣлить, прицѣливаться. Лучив в ворону, а попав в корову. Наберу я горстку, та й ногою тручу, сама добре знаю, що на біду лучу. 2) Соединять.
Очутися, -чуюся, -єшся, гл. = очутитися 1.
Перегнітити, -гнічу, -тиш, гл. — себе. Подавить, обуздать. Оліхвер вилаяв мене ні за віщо, ще й ударив, — я себе перегнітив: одійшов та й край.
Поганець, -нця, м.
1) Гадкій человѣкъ, мерзавецъ. Чи бач! ще і базікать стало... такого ще поганця не бувало. Плаче, плаче та ридає, як рибонька б'ється... а над нею, молодою, поганець сміється.
2) Язычникъ.
Поперепікати, -ка́ю, -єш, гл. Перепечь (во множествѣ). Ти хоч як, а поперепікаєш пироги.
Процвірчати, -чу́, -чи́ш, гл. О сверчкѣ: протрещать. Усю ніч процвірчав цвіркун.
Узварь, -рю, м. Родъ компота изъ сушеныхъ фруктовъ и ягодъ. Ум. узварець.
Хлань, -ні, ж.
1) = безодня.
2) Множество, огромное количество. Хланею налітали. Виїв би хлань....
