Але́, сз. и меж. 1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Хотіла спать, але не спала. Нема нічого без але. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. 3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але́-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!
Бізьдерево, -ва, с. = бузьдерево.
Дуча́й, -ча́ю, м. = дучайка.
Підчеревий, -а, -е. Подбрюшный.
Погинатися, -наюся, -єшся, гл. Наклоняться. Панна гнеться, погинає, десь там мене поминає.
Потатуритися, -рюся, -ришся, гл. Прикинуться. Може і справді впився, бо багато він випив, а може й потатуривсь, — його не розбереш, дуже єхидний чоловік був.
Похрустати, -таю, -єш, гл. = похрумати. Я ж, каже (лис), похрустав їх (ятленят).
Присідати, -да́ю, -єш, сов. в. присісти, -ся́ду, -деш, гл. 1) Присѣдать, присѣсть. Дурного по ногах, щоб присів. 2) Придавливать, придавить, садясь. Як саджають молодих на посад, то тоді молода кілько пальців правої руки присяде, тілько літ не буде мати дітей. 3) Одолѣвать, одолѣть. А дівчину думи лютії присіли. А ще як вороги присідут — Господи! то так уже доску лят до живого. його присіла сідина. Онъ посѣдѣлъ.
Пугарь, -ря, м. Стаканъ. Ум. пугарчик.
Роскуповувати, -вую, -єш, сов. в. роскупи́ти, -плю́, -пиш, гл. Раскупать, раскупить.
