Дворяни́н, -на, м. 1) Дворовый человѣкъ. Дізналися дворяне та панськії козаки. Ой мати криминина, чорні очі в дворянина. 2) Дворянинъ. На безлюдді й Хома дворянин.
Дійма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. дійня́ти, (дойняти), -дійму́, -меш, гл. 1) Донимать. Його а ні пуга, ні кій не діймають. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. 2) Понимать. Торочиш йому, аж піт тобі котить, а він нічого не діймає. 3) Добирать, добрать, дополучать, дополучить. Сам купив кобилу за шістьдесят, а продав за сорок, — цілих двадцять рублів не дойняв. Cм. Донімати. 4) Діймати ві́ри, пра́вди. Вѣрить, довѣрять. А козак добре дбає, на жінку не потурає, жінці віри не діймає. Хиба ти йому доймаєш правди?
Оситняг, -гу, м. Растеніе = осітняг. Ум. оситняжок.
Підтакувати, -кую, -єш, гл. = підтакати.
Примірятися, -ря́юся, -єшся, сов. в. примірятися, -рюся, -ришся, гл.
1) Примѣряться, примѣриться.
2) Прицѣливаться, прицѣлиться. Без міри пороху підсипає, татарину гостинця в груди посилав. Ой ще козак не примірився, а татарин ік лихій матері з коня покотився.
3) Прилагаться, приложиться какъ разъ какъ слѣдуетъ. Так уже воно приміряється, як горбатий до стіни.
Ремсть, -ти, ж. = ремст. Він на мене ремсть має та через те й коня не дав до міста.
Сходистий, -а, -е. Покатистый.
Чабаниха, -хи, ж. Жена чабана.
Шпетний, -а, -е. Безобразный, плохой. Шпетна дорога.
Шурубурити, -рю, -риш, гл. Куралесить, буянить, бѣдокурить.
