скипіти
Скипіти, -плю́, -пиш, гл. 1) Скипѣть, свариться. Опаривсь і скипів у молоці. 2) Вспыхнуть, вскипѣть (о человѣкѣ). Невістка так і скипіла і зачервонілась.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 134.
Том 4, ст. 134.