Ли́хо, -ха, с. 1) Бѣда несчастіе; горе. Не шукай лиха, — само тебе знайде. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Аби танцювати вмів, а робити й лихо навчить. Кожна людина своє лихо носе. Через тебе і я буду у лисі. Хто не знає закохання, той не знає лиха. hа лихо. Ha бѣду. вдарити лихом об землю. Стряхнуть съ себя горе. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука. лихом зануди́лось. Охватила сильная тоска. лиха набіжиш. Будетъ тебѣ бѣда. лиха набратись. Испытать горе. Так то й добуть, лиха не набравшись! лихо спіткало. Случилось несчастіе. лихом торгувати. Эксплоатировать несчастіе. 2) Зло. З письменних все лихо встає. Піп людей карає, а сам лихо робить. Лихо коїти. Ум. лишко, лишенько, лишечко. оце ли́шко! Вотъ бѣда! Лишко тяжке! Заграй мені, дуднику, на дуду, — нехай своє лишенько забуду! Ох лишечко! Хтось іде!
Плескач, -ча, м.
1) Родъ круглаго хлѣба съ плоскими поверхностями. Напече книшів, пиріжків, буциків і плескачів.
2) Шлепокъ. Надавала йому, ворожому синові, плескачів у спину, щоб не висижувавсь у хаті та йшов на роботу.
Поблизу нар. Вблизи. Поблизу стояли старі вишні.
Повстка, -ки, ж. Войлочная подкладка на внутренней части хомута, лежащей на шеѣ лошади.
Позсукувати, -кую, -єш, гл. Ссучить (во множествѣ).
Равл, -ла, м. Улитка. Ум. равлик. Равлику, Павлику! вистав ноги на чотирі стоги.
Спамятатися, -та́юся, -єшся, гл. Опомниться, прійти въ себя. Як упав, — зуби стяв, ледве спам'ятався.
Стьобонути, -ну, -неш, гл. Сильно хлеснуть (кнутомъ, прутомъ); вообще сильно ударить. Як стьобоне змія по в'язах, так і одлетіла голова.
Тарганина, -ни, ж. Дерганіе, тасканіе. Ум. таргани́нка.
Чаша, -ші, ж. Чаша. По отченаші напиймося по чаші. У руці Господній чаша, через край вино шумує.
