Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вереня

Вереня, -ні, ж. Маленькая верета. Kolb. І. 69. Ум. верен(ь)ка. У нас не суть веренки, лем тоненькі плахотки. Гол. IV. 407.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 135.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕНЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕРЕНЯ"
Гугна́вець, -вця, м. Гнусливый человѣкъ. Желех.
Запітні́лий, -а, -е. Вспотѣвшій.
Заскавуча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Завизжать. Заскавучали... собаки. Стор. МПр. 111. Нехай тільки руки зложу, заскавучиш ти, як цуцик. Ном. № 3594.
Зашкалу́бина, -ни, ж. Скважина, щель. Коло самої стіни десь знайшлася зашкалубина між дошками. Перстінь закотився туди і зник. Левиц. І. 516.
Мня́ло Cм. м'яло.
Напа́рити, -рю, -риш, гл. Напарить.  
На́рубень нар. Ребромъ. Клади його нарубень.
Ницько, -ка, м. ? Грицько-ницько по болоту літав, жабенята хватав. Пог.
Скаженина, -ни, ж. Бѣшенство. О. 1862. X. 112.
Стожарисько с. = стожалля. Под. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕРЕНЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.